Розірвана, розтоптана, розбита.
Душа, що так тримала почуття!
Була, як книга, непрочитана й відкрита,
А ти, по ній, шипованим взуттям!!
Чому? За що?! Тебе не розумію..
Чим завинила? Що не так роблю?!
Здавалося, що вже от-от зомлію,
Болить і ниє..., а усе ж люблю.
Вона, своє втішала самолюбство!!!
Мені зробити боляче змогла.
Це було рівносильно самогубству,
Не знаю, як перенести змогла...
Думки роїлись.., Ангел плакав зправа!
Не давши із життя піти,
А демон, зліва, обіцяв розправу,
Зі світу намагаючись звести!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727200
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Знак Водолея