Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2017
автор: Ганна Верес