Ох, нарешті! Ця посмішка мила,
До дрібничок цей вивчений рух!
Це з тобою щось в світі з’явилось,
Звеселяючи серце і дух.
Ніби крила весни прошуміли
Білим птахом над синню ріки,
Ніби знову мені задзвеніли
Водопілля бурхливі струмки.
Ти ввійшла, ніби сонечко зранку
Вмита подихом свіжих вітрів
І тебе, мого серця коханку,
Я обіймами щастя зустрів.
Милий Боже! Вже вкотре радію
Кожній рисочці твого лиця!
Розстаючись, про зустрічі мрію,
Про цей захват без меж і кінця.
Диво-жінка! Красуня! Богиня!
Невситимо, ревниво дивлюсь
І за тебе – бажана, єдина,
Милосердному Богу молюсь!
30.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2017
автор: dovgiy