Пиши, мій олівцю, пиши!
Про все, що думка шепче тихо.
Вона не мріє про вірші,
А ними свою мову пише.
Неначе самі по собі
В катрени склалися рядочки.
Є римам місце в цій юрбі,
Слова у вишитій сорочці,
Біля калинових гілок
Шикуються в садку любові,
Щоб утворити свій вінок,
Уславити цей день чудовий.
Не затупляйся, не кришись,
Не загубись в пустелі ночі.
Пиши, мій олівцю, пиши:
Про стан стрункий, глибокі очі
В яких втопилася душа
Та серце спокою не знає.
Хоч вже роками сплинув час,
А чари дивні не згорають.
Чи кроки чуєш? Це – Вона!
Моя натхненниця і Муза.
Незмінно ніжна, чарівна,
Мрія Коханця, мрія Мужа
Іде сюди в самотні дні,
Іде сюди весняним шалом,
Щоб так кохалося мені,
Як ще до цього не кохалось!
29 бер. 17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: dovgiy