Березень – твій місяць, долі острівець,
В ньому твій початок, в ньому твій кінець.
Березень – надія, первісток весни,
Там твої, Тарасе, поетичні сни.
Сухарі із сіллю в торбі зазвичай,
Плащ, побитий міллю, з панського плеча.
Напівситий шлунок, верби у красі,
Злиднів візерунок, очі у росі.
Словом і малюнком снідав серед трав,
Березневим трунком душу частував.
Ліки – подорожник, талану букет:
Шліфувавсь художник, визрівав поет.
Лабіринти суму, гіркота в житті.
Думи твої, думи – ноша сироті.
Пензлик і ягнята – втіха кріпака,
Спориші і м’ята замість лежака.
Думи твої сині у рядки лились,
Зчитуємо нині, як страждав колись.
Думи твої сині – в небі журавлі,
Тіло в домовині, пам'ять на землі.
Невмирущі твори – пісня кобзаря,
Настрою узори, вранішня зоря.
Соловейко в вишнях, стріхи з комишів,
Спогади колишні – рани для душі.
Час шліфує спогад, як морський пісок.
За дверима в Бога твій, Тарасе, сон.
В шані і любові лишаться повік
Незітлінне слово, вічний заповіт.
́
© Copyright: Ирина Визняк, 2017
Свидетельство о публикации №117032711723
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: *ИРЕНА*