Як та зоря що все сія,
Ти була такою.
А спомини, а спомини,
Не дають спокою.
Злітає в вись душа сама,
І падає безсила.
Тебе нема, тебе нема,
Мов обламались крила.
Ми тим що було в нас давно,
Не вміли дорожити.
І холодно, і холодно,
На світі стало жити.
Немов пісок збігає час,
Назад все не вернеться.
Один лиш раз, один лиш раз
Любов в житті дається.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725654
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський