Ніби відчув, щось обірвалось,
Впало до долу, беззвучно мов пух.
Серце від болю звучно озвалось
Чи винесе досі непізнанних мук?
Гляну, що ж то так ніжно кружляє,
Стелиться долу, ховає думки.
А - то довіра, на землю лягає
Й мре, від знесилення далі іти.
Шлях її був короткий, тернистий
Сповнений спроб і надломів душі,
Спроба з'єднати тепер і колишнє
Й зліпком отим правити дні.
Ні, нестачає сили для того,
Впала довіра, не зліпиш тепер.
Треба шукати шансу нового
До пізнання незвіданих сфер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2017
автор: Андрій Толіч