[i][b]Я люблю свою страну, но не президента,
Он ломает весь народ о свое колено.
Ему выгодна война, гибель патриотов,
Его сущность из говна, а его заботы:
Лишь Рошен, но не народ, потерявший веру…
Что такое эта власть?! Геноцид, холера!!!
Україну люблю я, але не міністрів,
Тільки шибениця їм є найкраща звістка,
Бо грабуючи людей треба розуміти,
На могили їм ніхто не покладе квіти.
Вони мертві вже давно, та цього не знають…
Україно, піднімайсь! Хай вони сконають!!!
Я люблю свою страну, не парламент вовсе,
Тут особые слова выслушать готовьтесь:
Олигархи правят бал – фронт антинародный,
Бэбэпэ, ну и Ляшко, типа благородный.
Голосует с ними блок оппозиционный…
Только стоны у народа от таких законов.
Україну люблю я, але ще не вечір,
Депутати кажуть в ЗМІ дуже гарні речі:
Так піклуються про нас, скоро пики тріснуть.
З ними краще заживім коли раки свиснуть!
Як на дріжджах все ростуть їхні власні статки,
Нас грабують! Що робить?! Маєм ми здогадки…
Я люблю свою страну, только с оговоркой:
Избежать хочу судьбы, для народа горькой.
Избежать, не открывать нищете объятья…
Вариантов нет, восстать! Свергнуть власть-проклятье!!!
Свергнуть судей, депутатов и другую нечисть,
Заберет их навсегда огненная вечность.
До безпам’яті люблю неньку Україну
І прислів’я пам’ятаю дуже старовинне:
Не буває вічних вад, десь кінець настане,
Влада згубна пропаде, як усе погане…
Заживімо гідно ми на Украйні браття,
Коли в душах запала повстання багаття!!![/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725227
Рубрика: Патриотичные стихи
дата надходження 24.03.2017
автор: Джин