Знов дощ іде, і всі поети нагострили олівці,
а всі художники засіли за мольберти,
і твій курсор пульсує: тільки будь відвертим,
не грім, не блискавиця, це жага бринить в твоїй руці.
............................................................................
А від любові ліки - це сама ж любов:
любити ближніх, якщо дальні відцурались,
любити дальніх, якщо так вже тяжко склалось,
що хтось із ближніх тихо в вічність перейшов.
Якби ж то ми любили тих, хто просить: "полюби",
а не втрачали час у мріях про незнаних,
було б на світі менше злої боротьби,
а більше щастя і закоханих-коханих.
..................................................................
Так, дощ іде, поете, не сумуй. Сідай, пиши!
Не поспішай лише написаним ділитись.
Буває так, що і від правди ніде дітись:
тобі лише самому твої твори до душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724413
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Олена Акіко