Стоїть серед степу зсохлая травина,
Плаче на могилі русява дівчина.
Пугач, на суремі про минуле грає.
А у Чорнім гаї – козак помирає.
Ой степи, шляхи, - немов почорніли.
Хлопці, як ті трави, зсохли та змарніли.
Вітри кості білі, на руках гойдають
Душі безталанні ярами блукають.
Ой душенька –душе, чиста та розп’ята,
Плаче Україно, Пресвята Мати
Плаче, безталанна, сльози утирає
А могилу серед степу Дніпро розмиває.
Ан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2017
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)