Море.
Крізь тисячі літ
Воно гукає мене знову.
Шторм.
Я його дитина.
Він ловить мої сльози.
Сонце.
Палає німбом,
Здіймаючись до мого обличчя.
Час.
Невблаганно летить,
Краде мої вітрила мрій.
Дощ.
Він проникає в мене.
Наповнює краплями космосу.
Хвиля.
Відбиває сяйво в мої очі.
Мовчить криком чайок.
Сон.
Несе мене в глибінь матерії.
Я там залишусь.
Ти.
Навшпиньках тривожиш сум,
Цілуючи мої пальці.
Я.
Динамікою руху,
Проникаю в твою свідомість.
Музика.
Пристрастю наповнює серце.
Я танцюю на хмарах.
Рух.
Вітром веде мене до вершин,
Скидаючи кайдани минулого.
Світ.
Тоне в сотнях галактик,
Зливаючись в одне ціле.
Диво.
Я не знаю чи ти існуєш.
Книжковою історією розбуди мене.
© Ольга Баландюх, 28.04.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2017
автор: Ольга Баландюх