Буває й так…

Бува,  наткнешся  на  граніт,
Не  намагайсь  пробити  лобом.
Твердий  занадто  моноліт.
Тікай  від  нього  ти  прожогом.

                         ***
Коли  біжиш,  дивись  під  ноги,
Спіткнешся,  важко  буде  встать.
Не  думай  тут  про  допомогу.
В  той  час  усі  кудись  спішать.

                     ***
Не  тільки  звірі  нас  кусають,
Є  люди  з  ядом  в  язиці.
Вони    ні  за  що  покарають,
Дістануть  вас  до  дна  душі.
Та  час  тут  швидко  розбереться:
Для  чого  все  це  і  кому.
Назад  тому  все  повернеться,
Всі  непереливки  йому.

                         ***
Як  набереш  проміння  в  руки,
Пошли  тепло  в  серця  людей.
Врятуєш  ти  їх  від  розпуки,
Притисни  ніжно  до  грудей.

                           ***
Усі  в  гостях  ми  на  землі,
І  шляхом  йдем  усі  єдиним.
Ми  свого  щастя  ковалі,
Якщо  коваль  не  звір  -ЛЮДИНА!

                       ***
Прости  мене.  За  що?  Не  знаю...
Але  прошу  тебе,  прости.
На  тебе  я  не  нарікаю,
Хоч  знаю:  винуватий  ти...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 17.03.2017
автор: Н-А-Д-І-Я