Пригорнись – стане тепло-тепло.
Так, що кине зненацька в дріж.
І не скажеш чи рай, чи пекло,
Якщо в груди кривавий ніж.
Обійми і цілуй до згуби,
До прокльонів і до нудьги
Так, щоб раною мерли губи
В сатанинському злеті гри.
Обіцяй, що навіки разом,
І що шкіра одна на двох.
Очі б виколола відразу
І – назавжди у темний льох.
А тепер, все що маєш – сіллю
І водою, а ще – вогнем.
І сльозою... Не віриш? Вірю.
Вірю в те, що любиш мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Вітер Ночі