Між крапкою та комою –
Амплітуда мого невагання,
Дорогою свідомою
Я прямую (укотре) востаннє.
В палаючої свічечки
Віск – крапками на серці в горошок,
Та, полум`ям освячене,
Знову комами душу тривожить.
Прямую не підрядними
І завершую думку логічно,
Та розум все ускладнює –
Відчуття, що іду по зустрічній.
Вагання відмежовую –
Слід глибокий болючий у точці.
Без знаків диво-мовою
Щиросердно спілкуються очі
Співає воском свічечка
Як вогню довіряє чуттєво
Безрозділово-іншими
У любові зростають миттєво
Між комою та крапкою
Невагомість долає вагання
Коли її ознакою
Є натхнення і щире кохання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2017
автор: Серафима Пант