Як в дзеркалі вчорашнього кіна:
на спині жінки... випертій ключиці
залишила крейдована стіна
свій білий слід, мов погляд очевидця.
Й сама ця жінка блідла, ледь на бік
схилила голову як до акордів...
Їй день тодішній видався за рік
такій понурій і настільки ж гордій.
Що він хотів? Для чого так? За що?
У звичці їй все більше не питати...
А він все коридором йшов і йшов
і жоден раз не озирнувсь на втрату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2017
автор: Маріанна Вдовиковська