ТОМУ, ЩО ВЛАДА – ГНИЛЬ

ТОМУ,  ЩО  ВЛАДА  –  ГНИЛЬ    …      

                                                                                                     А  в  мене  одна  дума  не  виходить  з  голови:    
                                                                                                     як  би  мені  розумно  жити  й  розумно  з  
                                                                                                     цього  світу  відійти.  Страшна  Смерте  з  
                                                                                                     замахненою  косою!  Ти  не  милуєш  нікого  
                                                                                             —  ні  царя  ні  селюка:  ти  нищиш  усіх,  як  вогонь    
                                                                                                     солому  нищить.  Всі  тремтять  перед  тобою,      
                                                                                                     окрім  тих,  хто  сумлінні  має  чисте  мов          
                                                                                                       кришталь..."
                                                                                                                                                                     Г.  Сковорода
                                                                                                         
Чому  на  Україну  розсердилось  небо,
І  буйний  вітер  хмари  позганяв  до  купи?
Чому  чиновники  поводяться  ганебно?–
Тому,  що  влада  –  гниль  і  політичні  “трупи”  

Чому  вона  народ  не  поважає  свій?
В  генштабі  завелося  нечисті  багато
Не  кинуто  в  тюрму  з  пагонами  повій,–
Війна  для  них  кров’яний  шабаш  і  свято.

Брати  мої  життя  кладуть  за  нашу  неньку,–  
А  падло,  що  у  штабі,  наживає  гроші,  
Не  дбає  про  бійців,  лиш  за  свою  кишеньку,–
Народ  в  сльозах,  бо  помирають  найдорожчі…

Як  мати  проситься  до  сина  в  домовину,
Аж  небо  плаче  і  чорніють  сині  хмари,
Бо  путлєр  вже  забрав  одну  її  дитину,–
“Владимир”,  не  боїшся  Божої  ти  кари…?

11.03.2017  р.
А.  Рогуля

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2017
автор: РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович