Тополя з полем гомоніла

Тополя  з  полем  гомоніла:

–  Чому  земля  твоя  змарніла?

І  змучені  стоять  жита?

І  пісня  жайвора  не  та?


Широке  поле  стрепенулось,  

 Мов  від  важкого  сну  проснулось:

–  Не  для  війни  моя  земля.

Зерном,  а  не  людьми  встеля


Її  господар  хай  щороку,

В  ріллю,  розпушену  й  широку,

Ніколи  не  впаде  хай  кров,

А  запанує  лад,  любов,


Тоді  наллється  щедро  колос,

І  в  небі  жайворонка  голос

Буде  по-іншому  звучать.

Пора  нове  життя  зачать.

9.05.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723010
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: Ганна Верес