(фон: Max Richter - A lovers complaint)
Оголеною краплею страху
В ту мить стікала вниз та й вниз по сходах
Від того, хто жорстокішав...
В плачУ ти зменшилась відчутно.
Крик - мовчун повибивав всі двері на тих сходах!
Замурзаною краплею страху
В той день втікала швидше, аніж змога.
Ти влилася у лютощі й тривогу!
(Мабуть змалівши вщент в очах у Бога...)
Не взмозі вгамувати крик - мовчун.
Пошарпаною краплею страху
Унеможливиш "вхід" іще з порогу
Тому, хто змусив лізти під підлогу!
(Хто спершу був і "виходом" і "входом"!)
Із вуст чиїх ужалило "люблю"...
Ти "загасиш" стосунки в тім плачУ
Та це вже їх не змінить, анітрохи.
Й нехай горять! В відносинах з жалю
Ти більш не відчуватимеш страху.
Тим паче, хоч якоїсь насолоди.
Очищеною краплею дощу
Ти впадеш на бруківку,що за рогом...
Ні...Ні! Це аж ніяк не перемога...
Це просто вміло зменшена тривога...
Це просто призамовклий крик - мовчун...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722975
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Христина Рикмас