Піднімається вгору сіра імла. Затулила небо, закрила овид, зачорнила білі хмари.
Дим. Гіркий дим забиває подих, густий дим застилає очі. Ріже від болю сльоза. Не відмити сажу. Повисла як дощова днина. Та не дасть очікуваної вологи. Сухий дим випалює груди.
Що там за тією димовою завісою? Проглядає майбутнє полотно? Які декорації готуються за сценою?
Не видно. Не дозволяє режисер. Дозволено тільки чекати.
Та ні. Тут також своя сцена. Тут також дія. Чи співпадуть половинки? Чекати небезпечно. Чекати гірше. Невідоме не можна приймати неозброєним.
Та як озброїтися? Проти чого іще доведеться боротися?
Нічого не скаже димова завіса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Траяна