Божевільні у своїм коханні.
Їхні парки, дороги, мости,
Їхня осінь в казковім убранні
І весняні пахучі сади.
Їм властиво без слів говорити,
В поцілунку сплітати вуста,
Коли темно свічу запалити,
Освітливши понурі міста.
Вони час не рахують словами,
І не знають, що значить «прости».
Розчиняють розлуку вітрами,
Аби знову на зустріч іти.
Божевільні у своїм коханні,
Учепившись за руки, біжать.
Не потрібні їм мрії туманні,
Щоби сонце ранкове стрічать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: Bonne Fille