Ти чекай

Вони  прощалися  на  стежці,
Яка  веде  у  даль  кудись,
Схиливши  голову  на  плечі,
Очима,  мокрими  від  сліз

Вона  дивилася  на  нього,
Бо  ж  на  війноньку  від"їздить.
Може  це  бачити  живого
Доводиться  останню  мить?

А  він  стояв  і  пестив  ніжно
Русяві  кучері  її:
-Не  плач,  кохана,  не  журися,
Я  повернусь,  ти  тільки  жди.

Дістав  він  золоту  обручку,
На  палець  дівчині  надів.
Щасливу  мить  отих  заручин
Ніколи  не  забути  їй.

Сів  у  сідло,  коня  пришпорив,
Нагнувся,  милу  знов  обняв,
Поцілував  вуста  медові,
Й  широким  степом  поскакав.

Неначе  свіжий  вільний  вітер,
Полинув  ген  за  небокрай,
Лиш  докотилося  десь  звідти:
-Я  повернуся,  ти  чекай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський