Сосна і весна
Казка
Щось зранку в лісі вітерець гайнув тихенько, зачепився за верхівку сосни і притих, аж раптом з*явилася маленька сяюча іскринка і почувся шурхіт між голочок і розмова,
- Весна це ти? Чи хто до мене завітав із сонцем, - здивовано запитала сосна.
-А хто ж іще, звичайно, вгадала ,це я, шур, шур, - спокійно, ледь чутно промовила весна.
- Нарешті місце собі знайшла. Ти сосна , саме величніша тут, тому й сховалась на тобі, це сонечко мене сюди прислало, а вітер йому допоміг. Гадаю, вже залишуся напевно, тож місяць березень вітром мені передав привіт. Каже пора, а можливо він має рацію, он поглянь на хатинку лісовика , на дах і на поріг, стікає, плаче там давненько сніг….
-А ти ж, така тепленька від сонячного проміння і на голочках твоє потемніння напевно від сонечка, хіба ні? І ти скажи, що не рада мені? Думаю досить, вдосталь награлася з зимою, ти ж поскидала давно з себе криштальні бурульки і від вуалі пухової зовсім нічого не залишилося. А он там, поглянь біля джерельця, зовсім вже розтав пухнастий сніг, а між дерев листяних, сховався слід зайчика й лисиці, були глибокі ями по снігу та промінчик до землі їх немов приклеїв і там зробився лід із чистою водою, - довго говорила весна.
Здригнулася сосна,
- Та я не проти, мабуть ти права, на все свій час, ти б бачила мене, яка красива я була на Новий рік. Обсипала мене зима сріблястим блиском і біля мене зовсім близько зібралися всі лісові друзі, ну звичайно ж ті, що не сплять. Ти б бачила ,який був хоровод,, шкода ,що листяні дерева дрімали та гадаю їм напевно наснився сон ,коли кругом мене всі у танці кружляли, зустрічали Новий рік. І ніхто нікого не чіпав, бо всі знають, у лісі такий закон .Коли Новий рік, ні, ні - нікого не можна чіпати., ото гуляли! А розійшлися, аж під самий ранок.
- Тож знай весна, що і зимою біля мене весело буває. І снігурі й синички прилітали, заводили свої пісні ,немов у хорі. Що, аж здригалися сніжинки на деревах і злітали немов лебедині пір*їнки, ти б бачила, як вони веселилися під той спів….
Аж раптом з*явилася хитренька білочка на сосні,
- Ти з ким шепочешся ? Чи сама собі? Чи може до сонячних промінчиків, що заховалися в тобі?
Сосна мовчала, лише одна найвища гілочка затрусилася, а білочка сміливо озирнулася і побачила шишку, зовсім повну з горішками, зраділа, хвостиком вильнула ,зірвала шишку і чкурнула….
Сміялася сосна з весною тихенько, поглядали їй у слід, а сонечко спускалося низенько, до обрію поближче, бо вже скоро мала прийти ніч.
Надворі тихо-тихо сосна зашепотіла,
- Вкладайся ,дрімай вже в мене, так і буде, добре сховайся між гілочок, бо вночі може, ще прийти морозець, а з ним холодний вітерець. Захищу я тебе від них .Відпочивай, в тебе завтра багато роботи, розпочнеш із сонечком, всіх хто спав, ніжненько пробуджувати від зимового сну.
Аж раптом чути неподалік, - У-у.. У-у….У-у.
Сосна каже до весни,- Чуєш,сова проснулася.
-Давай, вкладаймося спати, весно! Хай нам насняться гарненькі сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721714
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 05.03.2017
автор: Ніна Незламна