Незазоряні зо́рі

                 [b]НЕЗАЗОРЯНІ  ЗО́РІ[/b]

У  страчених  незмріяних  щоми́тях
Злягли  ми  із  світанками  в  будь-день.
Там  зорі  згасли  у  життєвих  жи́тах
Й  понурилися  в  сіру  коловень
Шляху  самотнього  у  мареві,  у  ски́тах
Довічних  перегонів.  В  них  лишень
Сховались  сподівання.  У  тих  квітах  –
Утаємничення  незгаданих  пісень
На  доленосних  скрижалевих  плитах
І  тремт  пилку  нектару  в  зойку  жмень,
Що  так  і  не  зазорялись  в  орбітах,
Не  спалахнули  сяянням  знамень…

                                                                   [b]      [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]  4  березня  2017  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721696
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2017
автор: Гай-Нижник Павло