Навіщо розбуркав серед ночі
своїм дзвінком, як поцілунком...
казав мені...я хочу...хочу...
слова красиві візерунки-
стелились...обіймали...впліталися у душу...впивалися і краяли...а я розгублена мовчала...не вірила...молилася...раділа...та тихо плакала ,щоб ти не чув...
та то був - дзвін...пустий не вартий,
як бите скло,розсипані монети...
як висипані із колоди карти,
де козирів нема,а королі ...валети...
фальшиві та краплені та не гідні-
запалених танцюючих свічок...
а ти лише здавався мені рідним,
а всі слова промовлені-ніщо...
як би ти знав, які я крила мала,
як твою душечку від смутку стерегла,
як над тобою - Янголом кружляла...
та не лишилося і жодного крила...
Руся Ялинська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721258
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Руся Ялинская