67* Ірина Л.; до в. «В чеканні»
«знов бентежить мій сон подих твій і тривожна сльоза…»
… і чує серце нині: та сльоза
очистить душу, як весни гроза
оновить землю, змиє зло-тривоги,
освятить щастя дім, його пороги –
і біль вгамується!
вже Дух весни сказав:
«нехай дороги стеляться далекі –
та вісники весни – птахи лелеки
тепло віщують – сум зими щеза!»
…
я ж тобою лікую і болі, і відчай у серці!
забуваю про смерть, про біду і печалей озерця…
68* патара; до в. «Наснися»
«снить пророче серце спрагою любові…»
знов торкаюся слів-чарів, що ведуть мене
в світ душі твоєї мрії, в край таїн любові.
там і я попрошу в долі: «доторкнися словом,
хай уп’ється сном, як щастям, серце чарівне!»
---
заворожує Жінка чи долю, чи сум, чи кохання…
і спокуса Любові у вир її пристрастей манить!
69* Ірина Л.; до в. «Воспоминание из мая»
«… какой печали здесь живут мотивы!»
… ах, кто же злой
убрал хмельную сладость
воспоминаний
и душистых гроздьев?!.
– ну что вы, Ира,
норовите гвозди
забить в ту дверь,
где дышит раем радость?!
еще случится: запахами мая
ОН околдует сердце ваше снова,
и все печали-горести растают –
и вы любви подарите нам слово!
...
(Іриночко, і в полоні вселенського смутку
слово твоє - зачаровує!)
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721254
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.03.2017
автор: Касьян Благоєв