Лиш вперед, назад нема дороги,
Лиш вперед, бо доля в нас така.
Бути певним стержнем перемоги,
Всяка річ про це нам натяка.
Тільки так, і тільки знову в море,
Тільки ми, і більш ніхто крім нас.
Будь на місці, коли прийде горе,
Будь міцним, простим і без прикрас.
Кожен брат стоїть на свому місці,
І сестра розріджує туман.
Тут ще темно, та ми по берізці
Бачимо, що близиться вже стан.
Де ми сильні, вірні і єдині,
Де стоїть за нас потужний степ.
Ну і не почулося ж людині,
Український в світ іде вертеп.
Відкриття від нашого народу,
Всюди коять щастя і весну.
Бог обрав для нас таку породу,
Що не знищиш міць її рясну.
Ми росли, вже вільні від Союзу,
Ми плекали силу й родовід.
Буду сам оберігати шлюзу,
Що дарує Батьківщині цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721201
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Андрій Конопко