Я збираю вогні нічного міста
Вони ж як і я не можуть заснути,
Із чужих будуарів таємниця розкута
Вийшла між люди й не знає як бути.
Певно продасться комусь за монету,
Правдою стане, а може й брехнею,
Але напевне запустить комету -
Зіпсує життя новому Морфею.
Він же все думав, що вогні у дрімоті
І в будуарах плетуться інтриги,
Й не здогадався, що світ у самоті
Не в силі терпіть над собою наруги.
І стане окремим світом крутитись,
Новому Морфею в нім місця нема,
Замість вогнів, будуть зорі світитись,
Щоб в будуарах лиш правда жила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2017
автор: Андрій Толіч