Вмостилось сонце у верховітті,
Люлять вітер в гамаку дуби.
На відсонні,променем зігріті,
Тмасті сушать вибалки чуби.
Зимогрій вже відкрива поляни.
Поміж хмиззя і торішній лист
Потайки,як крихти порцеляни,
Вилізли підсніжники і ряст.
Покотом сушняк повивертався,
Гріють лисі голови пеньки.
Ворон нетерпляче роззирався,
Слухаючи сойчині плітки.
Навідвечір пелехаті хмари
Проковтнули раптом сонцесміх,
Схлипнули кудлаті ці отари
І мачкатий дощ накрив усіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721048
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2017
автор: Світлана Ткаліч