Ніч остання. Його не спинити,
Хоч так серце тривожно щемить...
І залишаться в пам’яті жити
Білий сніг і прощання мить.
Може помилка? Нерви жіночі?
Годі плакати – лихо ще спить.
Він повернеться: Бог цього ж хоче.
Скоро прийде весна. За мить.
Та печаль раптом душу огорне
І впаде рідне фото до ніг.
Враз побачить: насправді червоний
Неймовірно блискучий сніг.
* Під враженням від одноіменної пісні «Океану Ельзи»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720908
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.02.2017
автор: макарчук