Коли покинете мою уяву – місіс;
Навіщо рвете моє серце тишиною?
Прикували мене своєю вродою до скали;
Де тисячі каменярів розбивають мою душу на шматки.
Навіщо подарували мені крила?
Не надавши свободи полетіти в небо,
Я би покинув цю тісну вашу клітку.
А можливо Ви боялися тої миті?
Чому ви не вслухалися у шум дощу?
Чому не захотіли слухати шелест опалого листя під ногами восени?
Не захотіли намочити ноги у прохолодному струмку?
Це все був ніжний натяк на кохання.
Таке сильне, та на жаль одностороннє….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2017
автор: мішанчик