НЕ САМОТНІ

…а  десь  засинають  безкраї  поля  –
нерухомі  хвилі  котить  рілля,
гребінь  за  гребенем  –  непорушно  котить…
масно-лискучі,  як  чорні  грайливі  котики,
лагідних  вітерців  колискові  дотики

…наче  діти,  вільно  розкинувши  руки-ноги,
сплять  у  фланелевих  споришах  польові  дороги,
вервечкою  до  джерела  примарного  світла  нічного
йдуть  гамувати  спрагу  благородні  єдинороги  

…десь  засинають  соснові  ліси,
сповнені  гідності,  спокою  і  краси…

але  я  живу  –  у  іншому  місці,
у  найкращому  в  світі  місті:
у  нас  тут  скрізь  і  всюди,
такі,  як  і  я,  одинокі  люди

ні:
одинокі,  та  не  самот-ні

…у  нас  тут  Андерсенові  старі  
Вуличні  Ліхтарі*
стережуть  спокій  у  кожнім  дворі
і  на  теплих  асфальтах  пишуть  свої
казки  і  історії

26.02.2017

*  йдеться  про  казку  Г.  Х.  Андерсена  «Старий  вуличний  ліхтар»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720360
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Валя Савелюк