Хтось сидів угорі
Серед хмар, в далині
І, співаючи наші слова,
Бубонів попід ніс,
Посміхався собі:
«Розсмішили ми Бога дарма.
Наші плани – мара.
Все затерто під нуль,
Не звучить струна.
Ми самі. Ми одні.
Не належим собі.
Тож дограй цей романс до кінця».
03.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720318
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Kukhta Bohdan