Два. Нуль. Один. Сім.
Двадцять перше століття.
Ти хочеш довести усім,
Що важлива душа, не лахміття.
Дві тисячі сімнадцятий рік.
Уже зовсім інша ера.
Ти, сонце, себе прирік.
Віднині ти лишень химера.
Як кажуть, 2К17.
Як кажуть, нова доба.
Можливо, пора здаваться,
Бо, може, виходу нема.
Так кажуть, 2К17.
Ще кажуть: "найкращий час".
Та, може, вже досить сміяться?
По собі ми справили парастас.
Дві тисячі сімнадцятий рік.
Якийсь дуже дивний момент.
Настільки змінився чоловік,
Так, ніби це експеримент.
Два. Нуль. Один. Сім.
Двадцять перше століття.
Не так, як хотіли. Зовсім.
Ось воно - справжнє жахіття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720304
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2017
автор: Чудна Пташина