Весна (прощання з зимою)

Зима  ішла,  прощаючись  навіки.
 Отак  вона  щоразу,  кожен  рік.
 Сльозинки  покотилися  зі  стріхи,
Самотньо,  лячно,  як  мільйони  рік.
Пішла  по  собі,  залишивши  спомин:
Брудні  калюжі,  танучі  сніги…
Он  там  вже  чути  журавлинний  гомін,
 А  тут  всі  затопило  береги.
І  раптом  несподівано  знайшлася,
Галявина  у  сонячних  руках.
А  там  сховалося  тендітне  щастя:  
Голівка  біла  у  зелених  снах.
Ще  трішки  сонця  їй,  кришталю  крапель.
Ще  мить  надії  ,  віри  і  добра.
В  цю  мить  чекання  ,леготом  крилатим,
З  чужини  повертається  весна.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720273
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.02.2017
автор: fialka@