Осінь цілує небо

Осінь  цілує  небо-
вогнями  жовтих  дерев,
кохання  вже  скоро  помре
і  повертатись  не  треба...

Щось  запитати  хочеш...
мовчи,  так  буде  краще,
я  не  дивлюся  у    очі,
і  ти  не  вдивляйся...нащо?

Я  хочу  забути  той  грудень,
зігрітий  твоїми  вустами,
нехай  поболить  ще  у  грудях,
ще  трішки  і  перестане,

А  потім  прожита  драма-
перетвориться  на  сновидіння...
то  наче  було  не  з  нами
і  з  однієї  дві  тіні  -

Різними  підуть  шляхами,
нікого  ніхто  не  покличе...
кохання  -  як  орігамі...
бува  з  паперовим  обличчям...

                                                 Руся  Ялиньська    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2017
автор: Руся Ялинская