Туман яром, туман головою…

Туман  яром,  туман  головою,
Туман  яром...  Туман  по  лісах...
Хочеться  побачити  сонце  над  собою,
Сонце  у  думках.
Хочеться  прикрити
Лавочку  не  прагматичну.
Сонцем  ранковим  политу.
Хочу  на  річку.

Хочу  Нарічку
В  день  літній  жаркий,
І  в  час  холодний,  і  в  нічку.
Хочеться  її  хвиль.
Побачити  її  вигини,
Хвилювання  тіла  її,
Мінливі  характеру  вихлюпи  –  
Спокійні  місця  і  стрімкі.

Хочу  Нарічку.
Оглянути  з  всіх  боків,
Зійти  до  неї  поближче,
Ну  і  по  ній  вплив.

Хочу  Нарічку.
Зелене  її  вбрання,
Чи  синє,  чи  сіре  –  щоб  вічно
Ласкало  щодня.

Хочу  Нарічку.
Вишукану  й  тонку,
Маленьку  таку,  невеличку,
Грайливу  й  стрімку.

Може,  Нарічку  побільшу,
Щоб  широко  між  берегів,
Але,  щоб  і  я  в  тій  ширшій
Всередині  не  втопив.

Ліпить  дощ  надворі
З  болота  скульптури  кругом...
Я  в  пам’ять,  в  знайомі  простори,
Сидячи  під  вікном,
Хочу  Нарічку  ще,
Нарічку  і  під  дощем.
Наріченька  там  тече,
Чи,  все  таки,  Нарічена?

Чи  просто  осіння  хандра...
Чи  спогади  хочуть,  де  двоє...
Чи  просто  ідей  вже  нема?
Ех,  туман  яром,  туман  головою!

22.10.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: Avsian