Ходім, подивимось, куди струмки течуть?
Течуть, течуть до безкінечності і в Нікуди зникають,
Й шкода лише, що вже ніде немає
Того, хто б захотів останню пісню їх почуть:
Струмки течуть…
Ходім, подивимось, куди зникають
Позаторішні наші сни,
Зимові холоди,
Куди мутними ріками стікають
Роки і сльози, далі і думки…
Течуть струмки… Течуть струмки…
Тілами того снігу, що з учора падав, попливли
Прозорі краплі, несучи в собі солоні сльози
Чиїхось душ, чиїхось бід й життів;
Струмок пустелю напоїть хотів,
А трапилося так, що залишив озимій сльози.
Ходім, подивимось, куди струмки течуть?
Кудись біжать, до безкінечності і краю
Життя, думок, зими, весни…
Течуть струмки… течуть струмки…
Чиїсь десь болі розмивають,
Й радіти нам би, що весна прийшла –
Але, хто знає, може, ще заграють
Сумну мелодію нам сині небеса.
Весна прийшла… весна прийшла…
Ходім, подивимось, куди течуть струмки?
Течуть так, знаєш, водоспадом
Мелодій різних – і веселих, і сумних,
І спогадів не наших, і туманом
Чиєїсь пам’яті живих років.
Пісні струмків… пісні струмків…
Ходім, подивимось, куди течуть струмки?
І наші мрії і думки;
Шкода лише, що всі не хочуть їх почуть,
Струмкам же байдуже: вони течуть…
З нікуди, з тіла снігу, в Нікуди біжать,
Як роки й час – так мчать і мчать,
І марно відлетіть, щоб пісню їх почуть:
Струмки кудись біжать…
Струмки течуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720040
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: D.Rey