[b]ПРИРЕЧЕНІСТЬ [/b]
Йдемо із океану у життя,
Й розхлю́пуєм як краплі з калаба́ні
Себе із ними. Так іде буття.
Так ми зрікаємся і ду́ші розірва́ні
Летять лахміттям через небуття
У згарище закінчення. В повстанні
Зойку благанного і вже без вороття
Душу зціло́вують незба́гнення останні.
Любов чіпляється ж за прірву каяття
Коли серця́ приречено до травлі.
А ти ще дихаєш, Різдво i Смерть вмовля,
І янголи рвуть-п’ють криваві плaвні!
[b][i] Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]24 лютого 2017 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719976
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Гай-Нижник Павло