А завтра вже весна

Знов  паморозь,  а  завтра  вже  весна,
і  лютий  дремене  далеко  в  гори.
Тепла́  кортить,  та  що  ж  це  до  вікна
вчепились  вперто  зірчасті  узори?!

Та  що  ж  це  вітер  бухкає  у  скло,
ще  й,  наче  пес,  півночі  завиває?
Хіба  ж  йому  не  видно  -  відбуло
усе  холодне,  сіре  і  безкрає...

Тепер  весні  настарчилась  пора,
не  нині-завтра  пролісками  зврунить.
Світ  оживе,  прозріє  -  нагора
із  темних  скринь  повитягає  струни.

І  враз  підхоплять  пісню  гомінку
усі-усі  -  пташки,  дерева,  люди.
І  навіть  півень  десь  у  курнику
запіє  вперше  на  усенькі  груди.

Відзавтра  вже,  о,  як  тремтить  душа,
завзято  як  відхохкує  віконце,
аби  крізь  нього  вранці  увійшла
весна  до  хати  радістю  і  сонцем.

23.02.17  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Леся Геник