Куди ви знову кличете мене, тривоги?
Чом вам не спиться? Тихо вже давно…
Я падаю із ніг. Втомилась від знемоги,
А ви невпинно б’єтесь птахами у вікно.
Примхливістю своєю нині не займайте,
Бо знаю почім миті забуття.
Поразки марно ви від мене не чекайте.
На обрії життєвім не видно ще кінця.
Це через вас, бува ночами плачуть мрії,
Їх попелом вкривається земля.
Годинник тікає в шаленій аритмії
І посекундно точно вимірює життя.
Якби ж могла розвіяти я вас по вітру...
Летіть далеко у широкий світ.
Без вас змішаю фарби і створю палітру -
Для своєї долі неповторний дивоцвіт.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719655
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Оксана Лазар