От вже й друга зима минає,
Як з нами, мамо, тебе немає.
Та смуток не залишає душі моєї,
Так не вистачає, мамо, ласки твоєї.
Не вистачає погляду твого ніжного,
Погляду такого близького й рідного.
Посмішки твоєї, мамо, не вистачає
І у серці моєму біль ніяк не вщухає.
Так пригорнутись хочеться дуже до тебе,
Розповісти тобі про дітей, про себе.
Так хочеться тепло твоє, мамо, відчути
І про всі негаразди з тобою забути...
Вже друга зима без тебе, мамо, минає...
Весна прийде і пташки заспівають,
Твоя яблунька вдруге без тебе
вкриється цвітом,
Своїм цвітом вона, мамо, від тебе
шле привіт нам...
Мамо, я дуже за Тобою сумую...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719505
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.02.2017
автор: Анфиса Нечаева