Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Моє тепло і серця мого віру,
Бо ще в душі просвітлиться вона...
І щастям будь. І щастям поділись.
І сонцем тим, що ллє своє проміння.
І як злетить молитвою увись
Любов твоя, як світло воскресіння...
Печаль мою просвітлену згадай,
Що янгольські собі зростила крила,
Якими обіймала й відмолила
Твоїй весні уквітчаний розмай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719295
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2017
автор: Адель Станіславська