Вечірній сум заслав собою небо,
Стомився вітер – крила опустив.
Зима, таки, нагадує про себе,
Хоча й спустився морок, ледь густий.
А коли ранок нічку переборе,
І день опустить очі у сніги,
Побачить у мереживі обори,
Мов королівство біле навкруги.
І знову хмари сірими стежками,
Пливтимуть понад снігом до весни,
Трястимуть чарівними рукавами…
Кому із нас пейзаж такий не снивсь?!..
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.02.2017
автор: Ганна Верес