Кров вирує…
Чом нудьгуєш? -
Гул бриніє та міцніє - слухай…
Поклик мій захмарний
І ховатись марно…
Стукіт серця твого впеленгую,
Не втечеш – і в пеклі віднайду я...
В тій шаленій гонці
Ми мчимо на сонце...
Кінські сили рвуться геть з мотору -
Їхню міць не стримати сувору…
Я твій Турбомачо!
Я не вірю плачу!
Я твій Турбомачо!
Не чекай пробачень!
Тримаймося міцніше, як вмикаємо форсаж,
Безодню бачать очі лише, рвуться нерви аж…
У пристрасть як в останнє, наче в небо устрибну,
В своїм палкім коханні чуєм ревіт двигуну…
Я твій Турбомачо!
Я не вірю плачу!
Я твій Турбомачо!
Не чекай пробачень!
Жага неподоланна хай вирішує усе,
Бензину поки стане, й стрічка стелиться шосе;
Асфальт рипить гарячий, поршні стогнуть в унісон -
Синхронно рай побачимо і вибухнем разом!
Я твій Турбомачо!
Я не вірю плачу!
Я твій Турбомачо!
Не чекай пробачень!
Я твій Турбомачо!
Я не вірю плачу!
Я твій Турбомачо!
Не чекай пробачень!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhY9GOhFwN4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wTthNMtY8E4[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/WooxLczhSQE[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719241
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.02.2017
автор: АндрійМазан