РОМАНУ ГУРИКУ – ХЛОПЦЮ З НАШОГО МІСТА
Щоб позбутись ницої омани,
Жити гідно в рідному краю,
Вийшли кращі люди на Майдани,
Став і ти, Романе, в тім строю.
На передовій, як йшли до бою,
Знав: назад не буде вороття,
Впав, прикривши дівчину собою,
Врятував життям своїм життя.
У важкі протистоянь моменти
Без вагань ішов ти на прорив…
Ромчику, філософе-студенте,
Серцем Україну ти прикрив!
Найріднішу неньку-Україну,
Матінку згорьовану твою!..
Твій Франківськ шанує пам’ять сина,
Що поліг в нерівному бою.
Мов сльоза, вода двох Бистриць чиста,
Журяться над річками мости…
Вийшло все, здавалось, рідне місто
В путь тебе небесну провести.
Є вже твоя вулиця, вже встала
Стела там, де університет,
Щоб завжди відлитий із металу
Нам дивився в душу твій портрет…
============================
На день закоханих Роман востаннє бачився зі своєю дівчиною, з якою зустрічався півтора року. Незабаром мали побратися. Та спершу хлопець мріяв вибороти для своєї Батьківщини та рідних краще життя.
До Києва студент філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника їздив кілька разів. 19 лютого він закрив собою дівчину-медика, що тягнула пораненого. Куля снайпера, що влучила
у скроню, обірвала життя і мрії Романа. Його останній запис на сторінці в соціальній мережі: "Зараз або ніколи. Всі на Грушевського. На смерть".
Вірш опублікований у книзі "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". Івано-Франківськ 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2017
автор: Лавинюкова Тетяна