ти був так близько...
найже напівподих...
чи я згорю в полоні цих думок...
чи мій тебе не вабить ніжний погляд
що пристрасттю сягає до зірок..
чому так все...
калюжі... хмари... небо, навіщо жаль...
він бульбашка... мине...
і відчувати вперто цю потребу
кохати...
неосяжні є... чуття...
і вкрай тендітні квіти...
і поцілунки-бджоли мерехтять...
та любий мій шалений спраглий вітер...
навчись мене по-справжньому кохать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: *Svetlaya*