ВЕЧІРНІЙ ПРУТ


[img]http://s19.radikal.ru/i192/1702/5e/276551e55baf.jpg[/img]

Коли    запалає    зірка    і    крутяться    лугом    сни,
Співає    цвіркун    лунко,    колише    ріка    береги.

Дурманить    чебрець    квітками,  хилиться    в    травах    лоза.
Під    нею,    немов    царівна,    цвіте    материнка    рясна.

Так    тихо    і    щемко    в    лузі  –      ні    шелесту,    ані    пісень.
На    гілці  терпкого    глоду    спочили      пташки    за    день.

Під    небом    вечірньо-синім    і    хмарами,    що    пливуть,
Хлюпочуть    невтомно    хвилі,  збігає  у    далеч    Прут.

Виблискує    місячна    стежка  –      така    вже    нічна    світлотінь!
Розходяться    кола    водою,    як    риба    плисне́    в    глибочінь.

Ось    так    прохолодою    ніжно    обкутує    ніч    село,
Срібляться    роси    до    ранку,    як    видиво    на    зело.

Дрімає    у    пахощах    літо    й    мого    дитинства    роки...
Розбуджують    ранішню    тишу    з    села    до    ріки    пастухи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718868
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА