Як одиноко, бо ж, як вовчиця,
Колючий вітер січе в обличчя,
Із ним так хочеться завивати,
Про біль й жорстокість, всім розказати.
Бачу впав воїн, посеред поля,
Спитати хочу, а де ж та доля?
Чому гарненька, ця молодиця,
Мов цвіт калини, а вже вдовиця?
А сніг мете, що й світу не видно,
Свавілля кожному остогидло,
Прошу Всевишній зупини війну!
І захисти - неньку Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2017
автор: Ніна Незламна