Коли буденно світ цей кам’яніє,
І сірим розповзається імла,
Ми маєм право на відлуння мрії,
На часточку душевного тепла.
На нетривалу іноді розмову,
Якщо озветься в тиші телефон,
На зрозумілу нам лиш колискову,
І ефемерно-нереальний сон.
На «добрий ранок» у якійсь мережі,
Що обплели як щупальця ефір,
На кілька жартівливих застережень,
І відблиск світла може згаслих зір.
Ми маєм право на свою самотність,
Сто років як у Маркеса, чи більш,
Не на роман, і навіть не на повість,
Але хоч іноді на коротенький вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Надясемена