Пробач мені любов мою – мине.
Неспокій заховається в позлітку,
З потоком річки в море поплине,
Між пишних трав загубиться улітку.
На почуттях своїх я ставлю хрест.
Їх посічу (ти чуєш?) дрібно-дрібно.
Не взяли ми з тобою Еверест.
Не все в житті, що хочеться, потрібно.
2.02.15 (знайшла на своїй сторінці у ФБ, тут не подавала.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)